Журавель австралійський
| Журавель австралійський | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Antigone rubicunda (Perry, 1810) | ||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
* Ardea rubicunda
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Журавель австралійський[2] (Antigone rubicunda) — вид журавлів, що поширений в Австралії та Новій Гвінеї.[3]
Вид поширений на півночі та сході Австралії і на півдні Нової Гвінеї. Загальна чисельність виду за оцінками становить близько 100 тис. птахів.
Птах заввишки 70-130 см. Розмах крил 170—240 см. Вага — 3,7-8,7 кг. Лице, щоки і горловий мішок коралово-червоні або яскраво-помаранчеві. На маківці пір'я відсутнє, шкіра в цьому місці має вигляд зеленувато-сірої шапинки. Очі помаранчеві. Дзьоб досить довгий, сірий. Оперення тулуба блакитно-сіре за винятком махових пір'їн крил: пір'я першого порядку майже чорні, а другого порядку сірі. Махові пера другого порядку сильно подовжені і закривають хвіст, утворюючи щось на зразок шлейфа. Ноги довгі, чорні.
Мешкає на болотистих долинах річок, у заплавах, на берегах озер, у мангрових болотах. У сезон розмноження живуть парами та невеликими сімейними групами. У позашлюбний період збираються у великі зграї (іноді до 1000 птахів), але цілісність сімейних груп зберігається. Живиться корінням, бульбами, комахами, молюсками, ракоподібними, жабами та ящірками. Коріння та бульби відкопує у болотистому ґрунті.
Утворює моногамні пари, які як правило, залишаються на все життя, лише після загибелі одного з членів пари, інший партнер шукає собі супутника. Початок шлюбного сезону багато в чому визначається опадами, а не порою року. Паруванню передують шлюбні танці. Гніздо облаштовують на шутчному острівці на мілководді. У гнізді 2-3 білих яйця. Інкубація триває 32 дні. Пташенята залишають гніздо впродовж доби після вилуплення. Вчаться літати через три місяці. Молодь може залишатися з батьками до двох років.
- ↑ BirdLife International (2016). Antigone rubicunda. IUCN. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 10 березня 2020.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gould, John (1865). Handbook to The birds of Australia, Volume 2. self. с. 290–92.
Gould Grus australasianus.
- Marchant, S.; Higgins, P.G., ред. (1993). Grus rubicundus Brolga (PDF). Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds. Volume 2: Raptors to lapwings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. с. 470—80. ISBN 978-0-19-553069-8. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2021. Процитовано 10 березня 2020.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
